Консультації
Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім’ї
Розвиток творчих здібностей особистості – це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.
З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді “Творча обдарованість”.
Мета програми – створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.
Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.
Розрізняють обдарованість:
- соціальну – лідерську;
- художню – музичну, образотворчу, сценічну;
- психомоторну – спортивні здібності;
- інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
- академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
- творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).
Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.
Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.
Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до “групи ризику”. Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.
Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.
Батьки використовують виховні стратегії:
- стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія;
- друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь;
- третя стратегія – коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.
Найголовніше в таких сім’ях – атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.
Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім’ї
| Повага до бажання дітей самостійно працювати | Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів |
| Надання дитині свободи вибору | Надання авторитетної допомоги |
| Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї | Терпимість до безладдя |
| Заохочення обдарованої дитини | Здібність до самоаналізу |
| Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів | Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів |
| Мати творчий особистий світогляд | Володіння почуттям гумору |
| Взаємозв’язок сім’ї і навчального закладу | Застосування форм і методів народної педагогіки |
| Виховання культури мовлення | Створення затишних і безпечних умов для розвитку |
Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей
- Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
- Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
- Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
- Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
- Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
- Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
- Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.
Поради батькам, які виховують обдаровану дитину
Найперше – потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.
Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: “Не зашкодь!” Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини.
Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем.
Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися.
Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.
Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини
- Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно.
- Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи.
- Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять.
- Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.
- Надавайте дитині можливість у виявленні турботи.
- Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення.
- Показуйте дитині цікаві місця.
- Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі.
- Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей.
- Ніколи не карайте дитину приниженням.
- Купуйте дитині книжки за її інтересами.
- Привчайте дитину самостійно мислити.
- Регулярно читайте дитині чи разом з нею.
- Пробуджуйте уяву та фантазію дитини.
- Уважно ставтеся до потреб дитини.
- Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці.
- Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету.
- Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки.
- Хваліть дитину за навчальну ініціативу.
- Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими.
- У заняттях дитини знаходьте гідне похвали.
- Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно.
- Допомагайте дитині бути особистістю.
- Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей.
- Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини.
- Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.
- Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд.
Наші діти найкращі !!!
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.
Важливість виховання здорового способу життя у дошкільників обумовлена розумінням, що лише з самого раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров’я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у дошкільному віці закладається майбутній потенціал здоров’я, це найважливіший час для виховання здорового способу життя. Діти дошкільного віку вже здатні розуміти й усвідомлювати залежність стану здоров’я від способу життя.
Під час проведення дослідження з проблеми формування здорового способу життя дітей дошкільного віку ми переконалися, що часто-густо родинне виховання й виховання дітей у дошкільних навчальних закладах існують як дві окремі ланки: дома дитина інколи дістає одні настанови, зразки поведінки, а в дитячому садку – інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, але не завжди розуміють залежність стану здоров’я від способу життя.
Тому потрібно глибоко вивчати виховний потенціал сім’ї, використовуючи комплекс прийомів і методів: спостереження, бесіди, анкетування. Арсенал прийомів і методі вивчення виховного потенціалу сімей вихованців потрібно вибирати виходячи з конкретних умов вивчення сімей, що допомагають науково виявити проблемні помилки сімейного виховання щодо формування здорового способу життя дошкільників, дати індивідуальні кваліфіковані поради батькам. Вивчення сім’ї передбачає глибокий і всебічний аналіз позитивних і негативних особливостей.
Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя дошкільників. Серед них – функціонування консультативних пунктів з проблеми валеологічного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонально дозвілля дітей, рухового режиму оптимального харчування, семінарів-практикумів з відродження з національних традицій валеологічного змісту в родинах.
Систематизувавши і об’єднавши форми роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і сім’ї, ми переконались, що немає такої частини педагогічного процесу в яку не можна було б включити валеологічний зміст. Валеологія розширює, урізноманітнює форми і методи технології педагогічного процесу та сімейного виховання, дає змогу широко використовувати ігри, фізичні вправи, цікаві інтелектуальні завдання, проводити прогулянки, гігієнічні процедури, заняття.
Однак це зовсім не означає, що батькам вдома, з дня на день, кожної години повинні втлумачувати дітям валеологічні знання. Треба стерегтися втрати дітьми інтересу до валеологічних знань через перевантаження їх недоступною інформацією, відсутності на практиці переконання важливості отриманих знань для саморозвитку та самовдосконалення.
Дуже важливо, щоб кожне повідомлення валеологічного змісту було відкриттям для дитини, дивом, раніше невідомим їй, кликало до самоаналізу подальшого розвитку. Лише в цьому випадку можна досягти позитивного результату, виробити у малюків чітке і постійне бажання бути здоровими, спритними, бадьорими, веселими, зробити здоров’я предметом постійного піклування дитини, а не лише батьків. Дитина навчається аналізувати кожне явище, дію з точки зору корисності чи шкідливості, навчається цінувати життя і здоров’я що і є основним завданням дошкільного навчального закладу і сім’ї.
ЧИ ПОТРIБНО ЩЕ ДО ШКОЛИ ВЧИТИ ДИТИНУ ПИСАТИ?
У дiтей 5—б рокiв з’являється бажання писати. Часто можна почути вiд малюка: «Подивись, яка буква у мене вийшла?», «А я вмiю писати всi букви», «Я написала слово «мама», «Чи правильно я написала?».
Дiти старшого дошкiльного вiку намагаються писати будь-яке слово друкованими буквами, при цьому спотворюють їх. А деякi дiти звертаються до батькiв iз проханням навчити їх писати так, як пишуть дорослi, тобто писаними буквами. Навчання письму — бiльш складна справа, нiж навчання читанню, i вимагає спецiальних умiнь і знань. Навички неправильного письма, засвоєнi в дитинствi, інодi залишаються на все життя. Не рекомендується в умовах сiмейного виховання вчити дитину писати букви i слова до школи, оскiльки бiльшiсть батькiв не ознайомленi з сучасною системою письма у школi.
Початковий етап оволодiння письмом для першокласникiв дуже важкий. Тому уникнути багатьох труднощiв, пов’язаних з ним, допоможе правильно органiзована пiдготовка руки дитини до письма.
Що ж охоплює пiдготовка руки дитини до письма?
Насамперед, розвиток кистi руки дрiбних м’язiв пальцiв; вмiння координувати рухи руки, пальцiв, очей, передплiччя; розвиток окомiру (вмiти визначити центр, середину, пiдпорядкувати рухи руки зору, контролю свiдомостi); умiння дiяти за зразком; формування просторових уявлень (злiва, справа, внизу, над i пiд лiнiєю, мiж лiнiями); розвиток плавностi, точносi та ритму рухiв; уміння проводити протягом 0,5—1 хв безвiдривнi рухи олiвцем на паперi, в зошитi; ознайомлення iз зошитом, умiння орiснтуватись на сторiнках i лiнiйках зошита.
Дошкiльниковi слiд придбати зошити в одну лiнiю, простий (мякий) i кольоровi олiвцi. Варто подбати i про робоче мiсце дитини. Це може бути окремий дитячий стiл i стiльчик або звичайний письмовий стiл, стiлець вiдповiдно зросту дитини. Важливо забезпечити правильну позу. Пiд час письма ноги обовязково повиннi стояти на пiдлозi пiд кутом 45° (не висіти, не бути занадто зiгнутими) або впиратись у пiдставку для нiг. Руки – вiльно лежати на столi. Вiддаль мiж столом тулубом повинна дорiвнювати ширинi долонi. Вiддаль очей вiд зошита – 30 – 35 см. Потрiбно стежити, щоб зошит лежав пiд певним кутом i лiва рука пiдтримувала його, права рука лежала на столi. При користуваннi олiвцем слiдкувати, щоб палець дитина тримала на 2,5 см вiд загостреного кiнця олiвця. Не загострений кiнець олiвця повинен «дивитись» у праве плече. Добре, якщо батьки мають настільну розлiновану грифельну дошку з рiзнокольоровою крейдою. Перш нiж учити дитину писати, слiд ознайомити її з зошитом. Наприклад: «Це зошит. У зошитi учнi пишуть букви, слова, речення. Ти теж будеш вчитись писати в зошитi. Подивись на зошит. Верхнiй ольоровий аркуш паперу називаеться обкладинкою. Вiзьми двома пальцями лiвої руки правий куточок обкладинки i вiдкрий зошит. Це перша сторiнка зошита, бiлий аркуш паперу має лiнiї. Подивись на лiнiї, покажи першу, другу лiнiї. Зошит завжди слiд брати чистими руками». Дорослий пропонує дитинi поставити крапки на верхнiй і нижнiй лiнiях.
Пiдготовка руки дитини до письма проводиться протягом року один раз на тиждень тривалiстю 10 – 15 хвилин у ранковi години при денному свiтлi.
